#ковтокслова (Лк 18:31-34)
Ісус знову збирає своїх учнів, щоб попередити про те, що станеться з Ним у Єрусалимі. Каже їм напряму: “Мене зрадять, віддадуть язичникам, глузуватимуть, уб’ють, а на третій день Я воскресну”. Ну, здавалось би, куди вже простіше, так? Але далі Лука додає цікаву ремарку: “Учні нічого цього не зрозуміли. Це було приховане від них, і вони не знали, про що Він говорить”.
Цікава картина, чи не так? Ісус говорить прямо, а вони дивляться на Нього, мов барани на нові ворота. І навіть не питають: “Учителю, а можна повторити для тих, хто уявляв себе на троні в новому царстві?” Можливо, якби учні трохи краще слухали або принаймні перепитали, Великодній ранок пройшов би без такого шоку…
Лука, мабуть, хотів показати не тільки “момент учнівської глухоти”, а й підкреслити, наскільки ми всі можемо бути схожими. Бо, погодьмося, скільки разів ми не чуємо те, що нам кажуть прямо? Або не хочемо чути.
Чому учні не зрозуміли Ісуса? Що могло завадити їм?
1. Очікування месіанського тріумфу. Вони уявляли Месію як супергероя, який прийде і розмаже всіх ворогів. А тут Ісус говорить про страждання, смерть… ну, явно не в тему. Знаєте, як це буває: коли ви впевнені, що шеф скаже “підвищення”, а він раптом починає про “скорочення”.
2. Бог навмисно приховав. Ну, тут вже інший рівень. Можливо, їм просто потрібно було пережити цей момент, щоб зрозуміти, як сильно вони залежать від Ісуса і Святого Духа. Як то кажуть, дійде пізніше, але якось болісно.
Що ми ігноруємо? Чи не буває так, що Бог намагається щось до нас донести, а ми вдаємо, що не чуємо? Бо нам комфортніше жити в своїх звичних уявленнях. Наприклад: “Треба любити ближнього? Ну, це про когось іншого, не про мене”.
Або ми просто відволікаємось на смартфон, новини, соцмережі… “Що Бог хоче сказати? А, потім прочитаю”.
Як перестати бути “учнями, що не чують”?
1. Проста молитва! Не треба високих слів та довгих промов. Скажіть Богу прямо: “Щось не розумію. Поясни, як для дітей”. І Він пояснить, чесно.
2. Не треба сприймати все через суперсерйозні окуляри. Учні теж люди, і багато моментів їхньої “нерозторопності” можна сприймати як уроки для нас.
3. Слухати! Не лише до Бога, а й до людей довкола. Може, через когось із них Бог уже дав нам відповідь, але ми не помітили.
Якщо учні Ісуса — найближчі люди до Нього — могли не зрозуміти Його напряму, то чому ми дивуємось, що й самі часом нічого не чуємо? Але гарна новина: Бог вміє чекати. Він не закочує очі, як ми, коли діти питають одне й те ж по 100 разів. Він просто чекає, поки ми почнемо слухати.
Більше слухаймо, і — головне — не біймося запитувати.
Бо інколи навіть найпростіше “Господи, а як це?” може змінити цілий день, а то й життя!
#ковтокслова 21.11.2024
Образ: S.Perczak
Джерело: Vyacheslav Okun SJ
